РОСЛИНИ ЛІСУ
Пригадай, які ліси називають хвойними. А які — листяними?
Тобі відомо, що назва лісу залежить від того, яких дерев у ньому росте більше. Якщо в лісі ростуть листяні дерева - дуб, липа, клен, береза, - це листяний ліс. У хвойному лісі ростуть хвойні дерева - ялина, сосна, ялівець. А в мішаному лісі ростуть і хвойні, і листяні дерева.
У лісі кожна група рослин утворює свій «поверх» - ярус. Верхній ярус утворюють дерева. Під деревами ростуть кущі, це - середній ярус. А нижче стеляться трав’янисті рослини. Вони утворюють нижній ярус.
Виберіть будь-який текст з наведених і підготуйте повідомлення про рослину лісу. Користуйтеся таким планом:
ü Група, до якої належить рослина: дерево, кущ, трав’яниста рослина.
ü Зовнішній вигляд рослини.
ü Де росте.
Додатково скористайтеся довідниками, ілюстраціями.
ДУБ
Про це дерево кажуть - могутнє, величаве. У нього міцні гілки й товстий стовбур. Прожити дуб може до 500 років. А деякі дерева доживають до 2 тисяч років. Плоди дуба - жолуді. Ними люблять ласувати лісові жителі - дикі кабани, сойки, білки. Із жолудів виростають нові молоді дубки.
Дубові ліси називають дібровами. Росте дуб у листяних і мішаних лісах.
ШИПШИНА
У листяному або мішаному лісі можна побачити кущі шипшини. Влітку її великі рожеві або білі квітки з приємним запахом приваблюють до себе бджіл та інших комах. Добре помітна шипшина и восени, коли на ній достигають оранжеві або червоні соковиті плоди. Захищається ця лісова красуня від небажаних гостей гострими шипами, якими вкриті не тільки стебла, а И листки.
ВОРОНЯЧЕ ОКО
Цю рослину ти часто зустрічаєш в листяному лісі. Вона привертає до себе увагу чотирма довгими, загостреними на кінцях листками. Листки розташовані один навпроти одного, а між ними - ягода, схожа на кругле чорне око. Ягода гарна, однак рвати її не можна. Вся рослина надзвичайно отруйна.
 Це була чарівна і гірка історія.Як на світі нас ще не було, то сонце сходило на землю зі своїми дочками. Вдень вони жили на землі, а ввечері йшли спочивати на небо. Одного дня веселилися вони в гаю, як стало сонце сідати, почали вони збиратися додому. Коли дочки були вже далеко від гаю, то найменша згадала, що забула свій вінок і вернулася назад. |
 Було це давно-давно, коли ще на нашу землю нападали кочівники-печеніги. В одному місті жили дуже вродливі дівчата. Хороводи водили, пісень співали. Побачили це печеніги і вирішили захопити дівчат у полон. |
 Ще як не було Каховського водоймища, проти села Доброї Надії, що біля Марганця, в плавнях росла стара-престара, висока та кучерява верба. Років їй триста було, а може, й більше! Називали її Марусиною вербою. |
 Іде Іван зеленим лісом, пісню наспівує, виграє своєю блискучою полісовницькою сокирою - на роботу йде. Аж ген і сонце визирнуло з-за хмари. Застрибали блискітки-зайчики в міжгіллі, простягнулися до землі золоті павутинки... |
 В степах було багато козацьких сіл (поселялись в долинах, ярах). Чоловіки йшли служить в Запорізьку Січ, а жінки лишались вдома і підтримували домашнє вогнище, тобто життя. |
 Жила собі сім’я. Та через деякий час тяжко захворіла мати й невдовзі померла. Залишилися дочка й батько вдвох, але батько дівчини швидко знайшов собі нову жінку, а для дочки мачуху. |
 Колись y давню давнину на нашу землю нападали турки й татари. В тi часи на березі Бугу жив хлопець Iван зі своєю сестрою Олесею. 3 рідні в них не було нікого, всіх турки або вирізали, або вивезли в неволю. Там, де проходили татари, нікого живим не лишали, бо старих і малих вони вбивали, a молодих i здорових забирали в рабство. |
 Веселий чоловік був цей Петро Семисміх. У своїй невеличкій кузні він так весело вителенькував молотком по ковадлу, і так весело підіймався з димаря кузні дим, закручуючись кучерявими баранцями, що люди тільки посміхалися, зачувши та побачивши все те. |
 Кажуть, що це було давно, так давно, що ще й мого діда на світі не було, а може, й іще давніше. Жив в одному селі бідний чоловік на ім'я Іван. Чоловік як чоловік та й ім'я як ім'я. Нічим не виділявся він з-поміж інших. Так, як і всі, працював з ранку до вечора, так же, як і всі, бідував тяжко. Злидні, як-то кажуть, обсіли його з усіх боків. |
 Восени, коли листя ось-ось починало жовтіти, і перелітні птахи готувалися до дальнього польоту, коли вечорами починало холоднішати, і день був коротший ночі, тесляр Себастьян відправився в ліс. Сам же він був бідним і з родиною ледве жили на шматок хліба. Хата його була вже старенькою, вся в щілинах, немов сарай. Сім'я була велика: він з жінкою і шестеро дівчаток. Мужик він у родині був один. І обов'язок годувати й утримувати її висів на ньому одному. Хоч в бідноті і в злиднях, але жили дружно. |
Немає коментарів:
Дописати коментар